Не кохана тобі ,не дівчина,
А спогад лише.
Для тебе  я тільки знайома,
Що в серці любов береже.

Не кохана тобі й не дівчина,
Я чужинка  лише.
Зів'яли квіти в долоні,
Кохання моє не пройде.
Не кохана тобі ,не дівчина!
Та спогад у серці тобі.
Скажеш, мов занадто примхлива,
І підеш точно так же як в сні.

Не кохана тобі, не дівчина
Недоспала хоч сотні ночей!
Та шкода, бо в мойого сина
Не буде тих сірих очей.

Ти не питай чи я тебе люблю,
Не йди за мною,
Кажу тобі це марно.
Кажу ,бо  знає лиш  опале листя,
Убиті горем  не приносять щастя
Не йди за мною,
Ти ж знаєш ,що люблю .
І в вічі не дивись -
Заснути не зумію.
Ти знаєш як  люблю,
Люблю без тями ,брехати я не вмію
Дивляюсь таємно в очі я твої,
Шукаю в них щодня я порятунку.
 Тобі здається ,я лише сміюсь?
Облиш,це лиш аби не бачив смутку

Коли настане вечір
Ти закриєшся...
Ні...Не в себе у хаті,
Закриєшся,замкнешся,
Наче єдина квітка
нв твоєму підвіконні в  кімнаті .
Закриєшся зсередини,
Щоб біль не відчувати.
Багато 'друзів' було колись у тебе,
А тепер що?
Тепер тебе не треба

Я ж знаю -ти мене не кохав,
Але чомусь весь час зі мною,
Обіймав ,так ніжно цілував.
Ще як сьогодні пом'ятаю, просто мовчав .
Зі мною...

Я ж знаю -ти мене не кохав,
Але чомусь весь час зі мною,
Ти сміявся так щиро,що я .. .
Я подумала -ти дихаєш мною...