✨💫✨✨
Запамятай мене такою як я була.
Ласкава ,мила і привітна?
Облиш ,це лиш слова.
Запамятай мене такою ,яка любила ,
Слова залиш собі,
Слова ,то маячня...

Авт.Alja🌙

Не кохана тобі ,не дівчина,
А спогад лише.
Для тебе  я тільки знайома,
Що в серці любов береже.

Не кохана тобі й не дівчина,
Я чужинка  лише.
Зів'яли квіти в долоні,
Кохання моє не пройде.
Не кохана тобі ,не дівчина!
Та спогад у серці тобі.
Скажеш, мов занадто примхлива,
І підеш точно так же як в сні.

Не кохана тобі, не дівчина
Недоспала хоч сотні ночей!
Та шкода, бо в мойого сина
Не буде тих сірих очей.

Ти не питай чи я тебе люблю,
Не йди за мною,
Кажу тобі це марно.
Кажу ,бо  знає лиш  опале листя,
Убиті горем  не приносять щастя
Не йди за мною,
Ти ж знаєш ,що люблю .
І в вічі не дивись -
Заснути не зумію.
Ти знаєш як  люблю,
Люблю без тями ,брехати я не вмію
Дивляюсь таємно в очі я твої,
Шукаю в них щодня я порятунку.
 Тобі здається ,я лише сміюсь?
Облиш,це лиш аби не бачив смутку

Коли настане вечір
Ти закриєшся...
Ні...Не в себе у хаті,
Закриєшся,замкнешся,
Наче єдина квітка
нв твоєму підвіконні в  кімнаті .
Закриєшся зсередини,
Щоб біль не відчувати.
Багато 'друзів' було колись у тебе,
А тепер що?
Тепер тебе не треба

Я ж знаю -ти мене не кохав,
Але чомусь весь час зі мною,
Обіймав ,так ніжно цілував.
Ще як сьогодні пом'ятаю, просто мовчав .
Зі мною...

Я ж знаю -ти мене не кохав,
Але чомусь весь час зі мною,
Ти сміявся так щиро,що я .. .
Я подумала -ти дихаєш мною...

Мамо,а ти знаєш,
Він більше не пише.

Не чую  голос,
Три тижні вже в тиші.

Мамо,я не можу сміятись...
А хотілось так сильно високо здійнятись.

Мамо ,ти знаєш
Невтомно як я
Шукала кохання?!

Та все ж не знайшла...

        Твоя сповідь
Скажи мені чому мовчиш?
Чому німі твої уста?
А я казав тобі : ' Мовчи...'
А ти кричала : 'Я сама!'

Коли згадаю як кохала ,
Як час втрачала ти дарма.
І що тепер?
Бачиш...Як завжди залишилася ти одна.

Із чистим серцем і душею
Догодити ти бажала,
Якби ж ти,мила,правду знала...

Невже не бачила в очах?
Невже байдужість не відчула ?
Засліплена наївністю таки
Про себе вже давно забула...

Я маю терпіння,
 Я більше нічого немаю.
Ще ,мабуть,трохи кохання.
Замислилась...
Та все ж більш не бажаю.

Я маю терпіння ,
Я більше нічого немаю.
На мить уяви.
Спогади...
Я на тебе чекаю.

Мої руки ,твої руки,наші руки.
Мої,твої,наші.
Їх єднали ми ,так бажали ми ,
Де вони?
Живу  мріями.

Знову я ,знову ти,
Я ,ти .
А де ми?
Так кохали ми ,так раділи ми ...
Загуло?
В мене ні!
Так чекала я ,так  жадала я ...
Не відбуло.
А ти ?

Мої спогади ,твої спогади ,наші спогади.
Твої,мої,наші.
Вже забули ми ,відболіли ми?
Це ти ,а я ні...

Моя зима,твоя зима ,а наші?
А наші сніги.
Пам'ятаю я ,памятаєш ти.
А ми?...

Наша зима така божевільна,
Зігрій руки в моєму волоссі .
Ти не віриш,а я кохаю.
Сказати правду? Я пам'ятаю досі.

Казала я собі :'Мовчи!',
Казала  я собі ,а серце знов.
Кричала я сама собі:"Ти не кричи!"
А серце знов .
Любов ,любов,любов...

Ховала почуття подалі,
Ти думаш довго?
Й тижня не було!
Хотіла жити ,жити й не кохати ,
Та доля вирішила все давно...

А ви знаєте, людина може піти .
Піти із вашого життя ,забути назавжди .
Так ,та людина що вас кохала навіки,
Не думайте, не засліплена і гордість є таки .
Ви знаєте, людина може не вернутись...
Так, та людина з якою спогади одні.
Ви скажете собі :
"Багато  ще буде" ,
Ви можете прожити ,мовляв :'Усе пройде'.
Вам стане сумно ,
Терпко на душі ,
Не будете ви їсти,згадаєте ті дні,
Ті дні ,коли ви байдуже не читали листи.
Ви знаєте, людина може не вернутись ,
А ви знаєте,людина може піти,
Так ,та людина яку кохали ви.

А можна вона буде просто мовчати ?
Не хочеться  говорити ,не в змозі й ридати ...
Люди,а ви можете її не чіпати ?
Так важко їй жити ,ще важче сказати . ..
Сказати про те ,що трапилось з нею ,
Що трапилось раптом з душею !
Сидить самотою ,вже вечір  ступає ,
Вона і сидить так
Буває й ридає .
А їсти ? А їсти не їсть вже й очима блукає у темній кімнаті , де ніхто не буває.

Так ,я не найкраща
І ніколи не буду такою .
Так, не найгарніша,
Але не жалюгідна копія  з 'доброю'душею.
Можливо , я колись і переймалася
 вашими думками ,
Але тепер почуття мої під сімома замками.

Я хочу миру на Землі,
Щоб Батьківщина процвітала.
Я хочу миру на Землі,
Щоб мати сина не чекала.
Я хочу миру на Землі,
Щоб не лилася кров повсюду .
Я хочу миру на Землі
Мій Боже, а може так і буде?
Я хочу миру на Землі
і жилось,щоб під мирним небом!
Я хочу миру на Землі
і зношу рученьки до неба.
Навколішки стою,благаю
Ти Україну-неньку збережи!
Дай волю їй,мій Боже,я благаю
Від ворогів ти Батьківщину захисти.
Мій Боже,з вірою у серці
прошу тебе народ спаси!
Так важко на серці ,мій Боже,мені
прошу тебе!Ти пригорни!
Зрадлива сльозинка уже на очах, мій Боже,
і сум на устах!
Мій Боже ,я хочу миру на землі,
Боже,благаю ти пригорни...

Я так люблю тебе,убога Україно!
До тебе вдень, вночі
душею,мила лину .
Я так люблю тебе,убога Батьківщино!
Мої молитви,рідна,хай безупинно линуть.
Я так люблю тебе ,квітучі  твої ниви,
пташинний спів ,гаї,зелені полонини.

І дивлюсь я в очі сумні,

Що спокою не знають

ні вдень ,ні вночі ...

Сумують за мною.плачуть,ридають

На повернення,мабуть,чекають.

О,мамочко,ненечко,що ж буде з тобою

як прийде звістка до тебе з журбою?!

Додому,матусю,уже не чекайте,

а з гідністю,любая,мене поховайте!

О ,милая нене,помер я за волю!

Помер я ,рідненькая,майже без болю.

Ти вибач,що Батьківщину до смерті любив

І душу свою за неї згубив

Матусю,прошу ти не плач ,не ридай

А свічечку.нене.в ліву руку подай.

Я вірю в майбутнє твоє,Україно,
Хоч доля нелегка спіткала тебе.
Я вірю:ти більш не впадеш на коліна,
Хоч ворог твій знову штовхає тебе!
Ти вільна,ти сильна,моя Україно!
Ти рідная ненька,що все нам дала!
Україно!Батьківщино моя незгасима!
За тебе ріднішої в світі нема...