Твоя сповідь
Скажи мені чому мовчиш?
Чому німі твої уста?
А я казав тобі : ' Мовчи...'
А ти кричала : 'Я сама!'

Коли згадаю як кохала ,
Як час втрачала ти дарма.
І що тепер?
Бачиш...Як завжди залишилася ти одна.

Із чистим серцем і душею
Догодити ти бажала,
Якби ж ти,мила,правду знала...

Невже не бачила в очах?
Невже байдужість не відчула ?
Засліплена наївністю таки
Про себе вже давно забула...